• Home »
  • Наукові статті »
  • Постіндустріальна вища освіта крізь призму технологій, свободи, лідерства і культури: результати українсько-канадського пілотного дослідження цифрових компетенцій та культурних цінностей студентів і викладачів
Постіндустріальна вища освіта крізь призму технологій, свободи, лідерства і культури: результати українсько-канадського пілотного дослідження цифрових компетенцій та культурних цінностей студентів і викладачів

Постіндустріальна вища освіта крізь призму технологій, свободи, лідерства і культури: результати українсько-канадського пілотного дослідження цифрових компетенцій та культурних цінностей студентів і викладачів

‹ Олена МИХАЙЛЕНКО, Тодд БЛЕЙОН ›

Співпраця між Україною та Канадою уже тривалий проміжок часу відзначається особливо доброзичливими відносинами. Канада першою в світі визнала незалежність України в 1991 році, а півторамільйонна українська діаспора разом з урядом допомагають Україні боротися проти військової агресії. Проте по обидві сторони океану дедалі більше українців обмірковують питання, яку Україну будувати у мирній перспективі? Стаття показує сучасні можливості постіндустріальної вищої освіти за ключовими вимірами технологій, свободи, лідерства і культури та демонструє результати одного українсько-канадського пілотного дослідження цифрових компетенцій та культурних цінностей студентів і викладачів.

Зміна епох несе з собою не лише прогресивні зрушення, а й складні суперечності. Чим менше пропонується робочих місць з причин всепроникаючої діджиталізації, чим більше зростає дорогоцінність часу як бізнес-ресурсу, тим вибагливішими стають роботодавці до контекстної підготовленості працівника. І тим більше навчальні заклади, які готують фахівців низової та середньої ланки, зосереджуються на розвитку спеціальних знань, навичок і здібностей.

Освітній ринок пропонує все більше коротких вузькодиференційованих курсів і програм, в тому числі таких, які викладаються онлайн. Ринкова непередбачуваність і розвиток технологій прискорюються до такої міри, що визначити наперед набір знань, необхідних за кілька років, стає практично неможливим.

Про освіту як “кота в мішку” (замість вступу)

За оцінкою Світового Банку (World Bank, 2016), 65% сьогоднішніх учнів початкової школи будуть працювати над завданнями, яких ще не існує. В цьому разі хіба інвестування у вузькоспеціалізовану освіту не є так би мовити купівлею “кота в мішку”? Особливо це стосується освіти топ-менеджерів, які приймають управлінські рішення.

Знання застарівають надзвичайно швидко і в цих умовах ніхто не може вважатися експертом: Google все одно завжди знає більше. Залишається відкритим питання, як же освіта має реагувати на такі виклики?

Ґрунтовні дослідження у сфері цифрових компетенцій та культурних цінностей почалися ще на початку 70-х років XX століття, коли Держдепартамент США замовив консалтинговій фірмі McBer найняти співробітників для Дипломатичної інформаційної служби. Почавши відбір на основі іспитів з історії Америки, західних цивілізацій, англійської мови, економіки та інститутів США, консультанти були швидко розчаровані: система явно дискримінувала людей з неанглосаксонським культурним корінням і не дозволяла прогнозувати успішність роботи в інших країнах.

Багаторічні спостереження над найнятими співробітниками дозволили виявити ключові фактори їхньої успішності: здатність до командної роботи, аналітичне мислення, вплив на розвиток колег, впевненість у собі, міжкультурна і міжособистісна сприйнятливість, здатність поважати людей іншої культури та передбачати їхню реакцію. Виявилося, що фокус має бути не на знаннях і вміннях як таких, а на особистих якостях – розвинутому інтелекті, внутрішній свободі та лідерському потенціалі. Це підтвердив і Світовий економічний форум, визначивши ключові компетенції, необхідні у ХХІ столітті (табл. 1, версії станом на 2015 і 2020 роки). Очевидно, що саме в такому напрямі має розвиватися сучасна освіта.

Таблиця 1

Ключові компетенції ХХІ століття

У 2015 році У 2020 році
1. Комплексне розв’язання проблем 1. Комплексне розв’язання проблем
2. Координація з іншими 2. Критичне мислення
3. Управління людьми 3. Креативність
4. Критичне мислення 4. Управління людьми
5. Здатність до переговорів 5. Координація з іншими
6. Контроль якості 6. Емоційний інтелект
7. Орієнтація на надання послуг іншим 7. Здатність оцінювати ситуацію і приймати рішення
8. Здатність оцінювати ситуацію і приймати рішення 8. Орієнтація на надання послуг іншим
9. Активне слухання 9. Здатність до переговорів
10. Креативність 10. Когнітивна гнучкість

“Всесвітня Декларація з вищої освіти для ХХІ століття: підходи і практичні дії” (UNESCO, 1998) наголошує на ролі освіти як найважливішої опори прав людини, демократії, сталого розвитку і миру. Документ фіксує нагальну необхідність переходу від традиційної лекційно-експертної моделі навчання до педагогіки взаємодії і співпраці (Kay & Lauricella, 2011; Kay & Lauricella, 2011), яка розвиватиметься на основі технологій як невід’ємної частини життя сучасної людини. Недавні дослідження показали, що 83% осіб 15-18-річного віку не можуть жити без високошвидкісного інтернету, a 88% щоденно використовують соціальні мережі (White, 2016).

Гуманітарною основою такої моделі є свобода, бастіонами якої мають стати університети, вільні від державного втручання у дослідження і навчальні програми. Роль університетів від початку їхньої появи полягала далеко не в стандартизації та уніфікації, а в зіткненні ідей, що завжди робило їх небезпечними як для авторитарних урядів, так і ієрархічної бюрократії в них самих.

Читайте також: Перший в Україні колаборативний конструктивістський онлайн-курс “Культурні виміри та професійні стратегії” – результат українсько-канадської співпраці

Якщо суспільство відносно пасивне, результатом явних і прихованих процесів, орієнтованих на збереження застарілої системи, стає розквіт культури двоєдумства, пасивності, конформізму, недовіри і низької самооцінки. Як результат матимемо низьку конкурентоспроможність на всіх рівнях економіки, від нано- (окрема людина) до макро (країна в цілому). Як зазначає перший постмайданний міністр освіти С.Квіт (2015), українці продовжують психологічно “зависати” між задекларованим прагненням до революційних змін і пасивним консерватизмом.

Відповідно до теорії X та Y  МакГрегора (1960), вирішення такої гальмівної психологічної дилеми полягає в свідомому переході від трансакційного до трансформативного лідерства. Трансакційний лідер, як відомо, приділяє основну увагу організації та нагляду за виконанням завдань, для чого використовує нагороди і покарання, і насправді націлений на збереження влади та підпорядкування.

Натомість, трансформативний лідер ставить перед собою моральні цілі, нерозривно пов’язуючи освіту з більш широким соціальним контекстом. Робить акцент на створенні справедливого, демократичного і рівноправного середовища для навчання, надаючи своїй команді максимум свободи для самовираження і досягнення амбітних цілей.

Як би патетично це не звучало, але утвердження цінностей самовираження мають досить прагматичне значення, великою мірою впливаючи на успішність модернізаційних процесів у суспільстві. Так, дослідження World Values Survey виявило високу кореляцію між поширенням серед населення країни цінностей самовираження, як то повага до особистості, прав людини, гендерної рівності, особистого успіху (на противагу цінностям виживання: ксенофобії, нехтуванням свободи і правами людини, готовності прийняти авторитаризм і корупцію, покірності, нетерпимості до інакомислення) та ключовими показниками соціально-економічного розвитку (табл. 2).

Таблиця 2

Кореляція між ступенем розповсюдження цінностей самовираження та ключовими показниками соціально-економічного розвитку країн (за оцінками Inglehart & Welzel, 2010)

Показники соціально-економічного розвитку країн Джерело даних Коефіцієнт кореляції між поширенням цінностей самовираження та показниками соціально-економічного розвитку країн
ВВП на одну особу Світовий Банк, 2002 0,81
Індекс людського розвитку ПРООН, 2000 0,75
Соціальний індекс розвитку Світовий Банк, 2005 0,79
Індекс знань суспільства ООН, 2005 0,80
Індекс соціальної згуртованості Світовий банк, 2005 0,77
Використання Інтернету Світовий банк, 2003 0,75

Численні дослідження (Almond & Verba, 1989; Dewey, 2004; Glaeser, Ponzetto & Shleifer, 2007) доводять тісний зв’язок між освітою та розвитком демократії, підкреслюючи роль зокрема вищої школи як найважливішого джерела “громадянської культури”. Цей зв’язок реалізується через відповідні педагогічні стратегії, спрямовані на трансформацію “звичок розуму”, аби останні ставали більш відкритими, залученими у процес змін, співчутливими та емоційно здатними до самозміни.

Цифрові компетенції і культура для трансформуючого навчання (результати дослідження та дискусія)

Розуміючи критичність демократизації і модернізації освіти для майбутнього України, дослідники Лабораторії освітньої інформатики (EILAB) Університету Онтаріо Інститут Технологій (UOIT), Канада, одного з лідерів онлайн-навчання в Північній Америці, запропонували свою методологічну і технологічну підтримку в реалізації проекту “Цифрові компетенції і культура для трансформуючого навчання” у партнерстві з Київським національним економічним університетом імені Вадима Гетьмана (КНЕУ).

Зі збільшенням доступу до мобільних технологій, як вважають в UOIT, освіта переходить до більш самостійної і персоніфікованої моделі. Індивідуальне навчання все частіше відбувається в неформальному середовищі і націлене на вирішення тих чи інших проблем самет тут і саме зараз, тобто стає засобом досягнення короткострокової мети, а не довгостроковою самоціллю.

Cпівпраця, де кожна людина, маючи вільний і необмежений доступ до інформації та інтерпретуючи її у свій спосіб, робить власний внесок у конструювання нового контекстного знання – така методологічна основа була використана для пілотного колаборативного онлайн-курсу “Культурні виміри та професійні стратегії”. Курс побудовано на базі моделі FOLC (Flexible Online Learning Community), за якої знання створюються у результаті демократичного дискурсу між всіма учасниками процесу, обов’язки лідерства рівноправно розподіляються, а навчальні комунікації сприяють максимальній соціальній та когнітивній взаємодії.

Читайте також: Як воно – навчатися і працювати в Канаді? Інтерв’ю з випускницею канадського коледжу Катериною Михайленко

Курс було розроблено доцентом КНЕУ Оленою Михайленко в рамках програми її стажування в EILAB UOIT під науковим керівництвом професора Р. ван Уствіна на WEB-конференційній платформі Adobe Connect. У дослідженні взяли участь 29 студентів-магістрантів КНЕУ, а також спостерігачі-консультанти: 5 викладачів з КНЕУ і Львівського національного університету імені Івана Франка і 2 викладачі з UOIT. Дослідниками були проведені дослідження щодо технологічних онлайн-компетенцій студентів та викладачів за моделлю General Technological Competency and Use (GTCU), культурних цінностей учасників за моделлю Г.Хофстеде, а також проаналізовано відповідні відгуки студентів.

Отримані результати засвідчили, що серед чотирьох вимірів моделі цифрових компетенцій GTCU (технічний, соціальний, інформаційний та епістемологічний) викладачі випереджають студентів лише за складовою епістемологічних компетенцій, які включають в себе онлайн-управління власним розкладом, організацію та подання складної інформації й отримання знань з числових даних. Студенти ж продемонстрували вищий рівень компетенцій, ніж у викладачів, за технічною, соціальною та інформаційною складовими. Це підтверджує, що вже сьогодні модель навчання “студент як пасивний отримувач знань від викладача” суперечить реальному стану речей і підтримується здебільшого як авторитарна традиція.

Опитування також показало, що українські студенти і викладачі майже ніколи не публікують власні ідеї та медіа-артефакти онлайн (середня частота 0,9 разів на рік). Вони повідомили про свою слабку компетентність у цій сфері. Це сигналізує про те, що при розробці навчальних завдань варто робити акценти на застосуванні в навчальній практиці соціальних мереж та розробленні завдань, які передбачають створення мультимедійного контенту та надання вдумливих коментарів.

Отриману на основі моделі Г. Хофстеде групову шкалу культурних цінностей учасників групи (24 студента і 4 викладача) ми порівняли з національними культурними профілями країн-учасниць проекту, тобто України і Канади, які наведені на офіційному сайті (G. Hofstede).

На рис. 1 за кожним культурним виміром представлено три стовпчика: (1) група учасників курсу – (2) Україна – (3) Канада. Діаграма  відображає міру присутності таких культурних цінностей, як: PD – дистанція від влади, І-С – індивідуалізм-колективізм, UA – уникання невизначеності, M-F – маскулінність-фемінність, LTO – довго- або короткострокова орієнтація (G. H. Hofstede & Hofstede, 2001). Максимальна кількість балів за кожним виміром складає 100 одиниць, мінімальна – 0.

 

 

Рис. 1. Порівняння культурних цінностей групи учасників пілотного курсу з культурними профілями України та Канади (на основі моделі Г. Хофстеде)

Як видно з діаграми, група учасників дослідження продемонструвала низький рівень дистанції влади – 32 проти 92 балів, які притаманні Україні в цілому. І навіть нижчий за рівень, який властивий для Канади з її високим рівнем розвитку демократії (39). Із цього слідує, що для мотивації й інтелектуального самовираження студентів система ієрархії та апріорної правоти викладача є малоефективною. Для розвитку університетської культури, очевидно, було б корисним запровадження принципу рівноправності та цінності індивідуального внеску в успіх організації.

Учасники групи продемонстрували також значно вищий рівень індивідуалізму (61), ніж це характерно для України, де традиційно шануються колективістські цінності (25 балів за шкалою індивідуалізм-колективізм). Це вказує на психологічну готовність студентів до більшої особистої конкурентності та відповідальності.

Індикатор уникання невизначеності дозволяє оцінити прихильність до традицій та рівень спротиву інноваціям. Цей показник в учасників групи є досить високим (75), хоча і нижчим, ніж для України в цілому (95), але вищим за показник Канади (48). Це знову говорить про деякий, хоча і незначний, психологічний крок назустріч підприємливості та прийняттю ризиків.

Цікавим є вимір групи учасників по шкалі маскулінних цінностей (конкурентність, агресивність, ризикованість, прагнення досягнень і перемог) проти фемінних цінностей (доброта, толерантність, співчуття, турботливість, уникання конфліктів, компромісність рішень). На подив, група, яка складалася на 75% з жінок, продемонструвала набагато вищий рівень маскулінності (54), ніж Україна в цілому (27), з її жіночною культурою, оспіваною в національному фольклорі. Хоча показник 54 знаходиться посередині шкали (немає чітко вираженого нахилу культури ні в бік маскулінності, ні в бік фемінності), помітна тенденція студентів рухатися саме в бік конкурентних цінностей.

Вражає ціннісний вибір групи учасників у бік довгострокової орієнтації: 79 – значно вищий (для України – 55, Канади – 36). Він означає готовність інвестувати свій час та зусилля у майбутнє, обмежуючи своє споживання сьогодні та відкладаючи задоволення на завтра. Ймовірно, дається взнаки складна соціально-економічна та політична ситуація в Україні.

Проте, очевидно, студенти стратегічно планують своє життя, дбаючи про своє майбутнє. Така мотивація є надзвичайно сприятливою для розвитку цінностей інтелектуального й демократичного самовираження, зростання як індивідуальної конкурентоспроможності молоді, так і якості її внеску у розбудову країни в цілому.

Університет Онтаріо Інститут Технологій (UOIT)

Протягом курсу студентам також було запропоновано, за бажанням, поділитися своїми міркуваннями щодо мотивації, проблем і вражень. Використовуючи методологію Grounded Theory, отримані відповіді були помічені тегами за темами, які виникли з узагальнення змісту наданих відгуків (у форматі постів). Ось ці теми (по мірі зменшення частоти згадування у студентських відгуках, рис. 2):

  1. Свобода слова і самовираження
  2. Рівність і дистанція влади
  3. Розвиток цифрових компетенцій
  4. Інтернаціоналізація і соціальна залученість
  5. Емоційне задоволення
  6. Розвиток критичного мислення та когнітивний дисонанс, пов’язаний з відсутністю “єдино правильної відповіді”
  7. Психологічний тиск
  8. Розподіл відповідальності

Вірогідно, ці спонтанно підняті студентами проблеми певною мірою вказують на сфери неблагополуччя у практиці університетського навчання та бажані зміни в культурі вищої освіти.

Рис. 2. Студентські відгуки в ході пілотного курсу: підняті проблеми

У запропонованій статті описані лише стартові точки для подальших досліджень взаємодії ціннісних та інституціональних змін в освіті, впливу змін у її філософії на ефективність навчання, розвиток демократії, реалізацію персональних, бізнесових та соціально-економічних стратегій в Україні та світі. Проте, на cьогодні до дослідницького проекту приєдналося ще два українських університети: Львівський національний університет імені Івана Франка та Національний університет біоресурсів і природокористування. Отож, робота триває, а це означає, що все більше освітян і студентів в Україні готові працювати задля змін.

 

ЛІТЕРАТУРА

Almond, G. A., & Verba, S. (1989). The Civic Culture (1963). Newbury Park, Calif. et al.: Sage.

Dewey, J. (2004). Democracy and education: Courier Corporation.

Glaeser, E. L., Ponzetto, G. A., & Shleifer, A. (2007). Why does democracy need education? Journal of economic growth, 12(2), 77-99.

Hofstede, G. (Producer). Official web site. Retrieved from https://www.geert-hofstede.com/

Hofstede, G. H., & Hofstede, G. (2001). Culture’s consequences: Comparing values, behaviors, institutions and organizations across nations: Sage.

Inglehart, R., & Welzel, C. (2010). Changing mass priorities: The link between modernization and democracy. Perspectives on Politics, 8(02), 551-567.

Kay, R. H., & Lauricella, S. (2011). Exploring the benefits and challenges of using laptop computers in higher education classrooms: A formative analysis. SANDBOX-Canadian Journal of Learning and Technology/La revue canadienne de l’apprentissage et de la technologie, 37(1).

McGregor, D. (1960). Theory X and theory Y. Organization theory, 358-374.

World Declaration on Higher Education for the Twenty-First Century: Vision and Action (1998).

White, T. (Producer). (2016, June 2016). Generation Z – Why we need to future-proof universities. University World News. Retrieved from http://www.universityworldnews.com/

WorldBank. (2016). The Future of Jobs, Employment, Skills and Workforce Strategy for the Fourth Industrial Revolution. Retrieved from http://www3.weforum.org/docs/WEF_FOJ_Executive_Summary_Jobs.pdf

 

Олена МИХАЙЛЕНКО

Кандидат економічних наук, докторант КНЕУ, запрошений дослідник UOIT

Тодд БЛЕЙОН

MA, дослідник, спеціаліст з навчальних технологій, UOIT

Редагування і версткаВолодимир САЦИК

Share