Україна в дзеркалі міжнародного рейтингу національних систем вищої освіти Юніверсітас 21

Україна в дзеркалі міжнародного рейтингу національних систем вищої освіти Юніверсітас 21

‹ Володимир САЦИК ›

Комплексна оцінка української вищої освіти, її сучасного стану, сильних і слабких сторін отримала свій розвиток у відомому міжнародному рейтингу національних систем вищої освіти, який складається провідною світовою мережею дослідницьких університетів Юніверсітас 21. У статті розглядаються методологія рейтингу, рейтингові позиції України, аналізуються конкурентні переваги й недоліки вітчизняної вищої школи.

Юніверсітас 21 є провідною світовою мережею дослідницьких університетів, спільна діяльність яких направлена на розвиток глобального громадянства та сприяння інституціональним інноваціям у сфері вищої освіти – як шляхом розбудови дослідницько-орієнтованого навчання й викладання, активної співпраці між студентами і викладачами, так і через забезпечення міжнародної мобільності студентів та в цілому широке пропагування необхідності інтернаціоналізації вищих навчальних закладів. У сукупності, в 27 університетах-представниках Мережі навчається понад 1,3 млн студентів і працює більше 220 тис викладачів та співробітників. Їх спільний бюджет налічує більше 25 млрд дол США, а річний обсяг залучених дослідницьких грантів оцінюється у понад 6,5 млрд доларів.

Провідною світовою мережею дослідницьких університетів Юніверсітас 21 було оприлюднено черговий щорічний рейтинг національних систем вищої освіти, у рамках якого оцінено їх загальний стан, сильні та слабкі сторони, конкурентні переваги й недоліки. Це унікальна міжнародна платформа для рейтингування країн за рівнем розвитку вищої школи, ініціатором створення і розробником якої став Мельбурнський Інститут прикладних економічних і соціальних досліджень при Мельбурнському університеті. Креативна дослідницька команда укладачів рейтингу чітко усвідомлює і декларує назрілу необхідність переходу суспільної дискусії від позиціонування найкращих університетів світу до визначення та оцінки найкращих систем вищої освіти.

Міжнародний рейтинг Юніверсітас 21 слугує в якості орієнтира для урядів, освітніх закладів і приватних осіб та спрямований на те, аби загострити суспільну увагу на важливості створення ефективного середовища для вищих навчальних закладів. Рейтинг покликаний сприяти ВНЗ різних країн здійснювати вагомий внесок у національний економічний і культурний розвиток, надавати студентам високоякісні послуги і пропонувати досконалий досвід, конкурувати на міжнародній арені.

Лідируючі позиції у рейтингу Юніверсітас 21 у 2014 році зайняли США і Швеція (відповідно, 1 і 2 місця з-поміж 50 досліджуваних країн), а серед постсоціалістичних європейських країн відзначилися Словенія (25 місце), Чехія (26), Угорщина (29), Польща (31), Сербія (34), Росія (35), Словаччина (37), Румунія (39), Болгарія (40), Хорватія (44). Україна здобула в 2014 році 42 місце.

Методологія рейтингу Юніверсітас 21

Статистична покраїнова вибірка дослідження у 2014 році налічувала п’ятдесят країн світу із різним регіональним представництвом, до якої, ще з моменту першого виходу рейтингу, входить і Україна. Міжнародному порівнянню підлягали 24 різноманітних вихідних показника, згруповані у чотири категорії:

  • ресурсне забезпечення вищих навчальних закладів країни (субіндекс “Ресурси”, від англ. “Resources”) – охоплює показники загальних та державних витрат на вищу освіту, витрат ВНЗ на дослідження і розробки;
  • середовище вищої освіти (субіндекс “Середовище”, від англ. “Environment”) – містить у собі комплексну оцінку регуляторного середовища в частині державної політики і регулювання у сфері вищої освіти, оцінку якості даних у системі статистики вищої школи, показники гендерного балансу на рівні студентів та академічного персоналу;
  • інтегрованість  вищих навчальних закладів у мережу суспільних зв’язків, у тому числі міжнародний освітньо-науковий простір (субіндекс “Зв’язки”, від англ. “Connectivity”) – враховує показники взаємодії ВНЗ із бізнесом і промисловістю, чисельності іноземних студентів, числа наукових праць, виконаних у співпраці із зарубіжними колегами, а також представленості освітніх інституцій у WEB-просторі;
  • результативність і впливовість вищих навчальних закладів (субіндекс “Результати”, від англ. “Outcome”) – передбачає оцінку дослідницьких результатів ВНЗ та їх наукової ваги, присутності національних університетів у Шанхайському рейтингу світових університетів, участі населення у вищій освіті, рівня кваліфікації робочої сили за результатами отримання відповідних ступенів чи дипломів.

Процедура ранжування вихідних показників по країнах передбачає статистичну стандартизацію і приведення відповідних їх значень до формату від 0 до 100 із належним перегрупуванням останніх у порядку зростання, де вищому рівню показника відповідає ліпший стан фактора. Зведена інтегральна оцінка національної системи вищої освіти визначається шляхом обчислення середньої зваженої значень вихідних показників, із врахуванням статистичної ваги кожного з них. Сумарно субіндексу “Ресурси” надається вага 20%, “Середовище” – 20%, “Зв’язки” – 20%, “Результати” – 40% (статистичне зважування відбувається диференційовано на рівні вихідних показників).

Варто також додатково зауважити, що в рейтингу Юніверсітас 21 ранжуванню підлягають національні системи вищої освіти у широкому розумінні цього поняття, тобто третинного рівня загалом, якому відповідають вищі навчальні заклади 5 і 6 ступенів за Міжнародною стандартною класифікацією освіти (аналог ВНЗ I-IV рівнів акредитації в Україні).

Resources

РЕСУРСИ

Необхідною умовою ефективного функціонування системи вищої освіти є достатність ресурсів, фінансування яких забезпечується державою чи приватним сектором. Одним із ключових індикаторів у цьому зв’язку є витрати вищих навчальних закладів у відсотках до ВВП. Проте, для країн із низьким рівнем доходів, особливо з вагомою  часткою населення студентського віку, значна частина таких видатків не завжди трансформується у рівновеликий обсяг витрат на вищу освіту у розрахунку на одного студента – саме з таких міркувань даний показник було включено до системи рейтингування.

За відсутності надійних індикаторів якості викладання, які були б співставні між країнами, витрати на одного студента також слугують наближеним показником оцінки рівня викладання у ВНЗ. Для вимірювання внеску вищої освіти у розвиток національного дослідницького потенціалу додатково використовуються показники витрат освітніх закладів на дослідження і розробки.

Ресурси (R) (20% сумарної ваги в інтегральному показникові):

R1 (5%) – державні витрати на вищі навчальні заклади у % до ВВП, 2010 рік;

R2 (5%) – загальна сума витрат на вищі навчальні заклади у % до ВВП, 2010 рік;

R3 (5%) – середні витрати на одного студента (в еквіваленті повної зайнятості) у розрізі вищих навчальних закладів у дол США за паритетом купівельної спроможності валют (ПКС), 2010 рік;

R4 (2,5%) – витрати вищих навчальних закладів на дослідження й розробки у % до ВВП, 2011 рік;

R5 (2,5%) – витрати вищих навчальних закладів на дослідження й розробки у розрахунку на одну особу населення у дол США за ПКС, 2011 рік.

Environment

СЕРЕДОВИЩЕ

Ресурси є необхідною, але недостатньою умовою для досягнення успіху у вищій освіті. Для ефективного використання ресурсів передусім необхідна сприятлива нормативно-правова база. Так, надмірна зарегульованість процесу працевлаштування буде обмежувати внесок учених у дослідницькі результати ВНЗ, а також скорочувати можливості залучення та утримання глобально конкурентоспроможних талантів. Наявні обмеження у сфері конкуренції перешкоджають інноваціям у методах викладання. Вузький вибір альтернативних форм вищих навчальних закладів може зумовлювати зменшення загального рівня участі населення у вищій освіті.

У цілях ранжування країн за рівнем розвитку регуляторного середовища використовуються як кількісні, так і дані, отримані шляхом анкетного опитування, які в цілому відображають ступінь автономії вищих навчальних закладів та якість системи державного контролю у вищій школі.

Середовище (E) (20% сумарної ваги в інтегральному показникові):

Е1 (2%) – частка жінок серед студентів у системі вищої освіти, 2011 рік;

Е2 (2%) – частка жінок серед академічного персоналу в системі вищої освіти, 2010 рік;

E3 (2%) – оцінка якості статистичних даних у сфері вищої освіти (параметр набуває значення “1” за повної наявності необхідних статистичних даних; значення “0,5” – за наявності даних, які додатково потребують деякого корегування; “0” – за відсутності даних);

E4 (14%) – оцінка якості політичного та нормативно-правового середовища у сфері регулювання вищої освіти (розраховується окремо за спеціальною методикою на основі відкритих міжнародних даних).

Connectivity

ЗВ’ЯЗКИ

Цінність національної системи вищої освіти підвищується, якщо вона добре пов’язана з іншими сферами суспільства, а також інтегрована у міжнародний освітньо-науковий простір. Високий рівень розвинутості подібного роду зв’язків може слугувати індикатором таких важливих атрибутів вищої школи, як якість викладання й наукових досліджень, здатність до абсорбування нових відкриттів та ідей.

 

Зв’язки (С) (20% сумарної ваги в інтегральному показникові):

C1 (4%) – частка іноземних студентів, які здобувають вищу освіту в країні, 2011 рік;

C2 (4%) – частка наукових статей, виконаних у співавторстві з іноземними дослідниками (зважені показники за період 2008-2012 роки);

C3 (2%) – кількість повнотекстових файлів в Інтернет у режимі відкритого доступу, опублікованих за період 2008-2012 роки в середньому по вищих навчальних закладах;

C4 (2%) – середня кількість зовнішніх зворотних посилань від третіх осіб на WEB-сторінки вищих навчальних закладів (за даними Іспанської дослідницької групи CybermetricsLab);

C5 (4%) – оцінка бізнес-середовищем трансферу знань між компаніями та університетами, за результатами опитування IMD World Development Centre, Швейцарія, 2013 рік;

C6 (4%) – відсоток університетських наукових публікацій, виконаних у співавторстві з дослідниками, зайнятими у промисловості, 2008-2010 роки.

Output

РЕЗУЛЬТАТИ

Якісна система вищої освіти забезпечує країну добре навченою та освіченою робочою силою, відповідно до сучасних потреб, надає широкий спектр освітніх можливостей для людей із різними інтересами і вміннями, здійснює вагомий внесок у розбудову національної та загальносвітової системи знань. Для відображення усіх наведених якостей та характеристик у ході рейтингування використовуються показники наукових результатів ВНЗ та їх впливовості, охоплення населення вищою освітою та її загального поширення, чисельності дослідників у країні, кількості уже розбудованих університетів світового класу, працевлаштування випускників.

Результати (О) (40% сумарної ваги в інтегральному показникові):

O1 (13 1/3%) – загальна кількість наукових статей, підготовлених у вищих навчальних закладах (у наукових журналах, які індексуються в наукометричній базі даних Scopus) за період 2007-2011 роки;

O2 (3 1/3%) – загальна кількість наукових статей, підготовлених у вищих навчальних закладах (у наукових журналах, які індексуються в наукометричній базі даних Scopus) у розрахунку на одну особу населення за період 2007-2011 роки;

O3 (3 1/3%) – середнє значення Імпакт-фактора наукових статей (опублікованих у наукових журналах, які індексуються в наукометричній базі даних Scopus) за період 2007-2011 роки;

O4 (3 1/3%) – середньозважена кількість вищих навчальних закладів країни в розрахунку на одну особу населення, представлених у лістингу ТОП-500 Шанхайського рейтингу світових університетів (станом на 2013 рік);

O5 (3 1/3%) – середнє значення оцінок трьох найкращих університетів країни, представлених у Шанхайському рейтингу світових університетів (станом на 2013 рік);

O6 (3 1/3%) – показник загального охоплення населення відповідної вікової групи вищою освітою (п’ятирічний віковий діапазон з моменту здобуття середньої освіти, зазвичай віком 17-22 років), 2011 рік;

O7 (3 1/3%) – рівень поширення вищої освіти (частка населення віком 25-64 років із вищою освітою), 2011 рік;

O8 (3 1/3%) – чисельність дослідників (в еквіваленті повної зайнятості) у країні на одну особу населення, 2011 рік;

O9 (3 1/3%) – рівень безробіття серед людей віком 25-64 років із вищою освітою порівняно з тими, хто не здобував такої, 2011 рік.

Позиції України в рейтингу Юніверсітас 21

Українська система вищої освіти у рейтингу Юніверсітас 21 у 2014 році займає 42 місце серед 50 досліджуваних країн, у тому числі за субіндексами: “Ресурси” – 28, “Середовище” – 43, “Зв’язки” – 44, “Результати” – 38. Порівняно з місцями в минулорічних рейтингах, Україна впродовж останніх двох років погіршувала свої рейтингові позиції (у 2012 році – 25 місце серед 48 країн; у 2013 році – 35 місце з-поміж 50 країн). Розглянемо детальніше вплив окремих факторів, у розрізі складових субіндексів і вихідних показників, які визначають рейтинг України у поточному році.

Ukraine_Universitas_2014

Оцінка національної системи вищої освіти України у рейтингу Юніверсітас 21 (стандартизовані значення від 0 до 100; чим вище значення показника, тим кращий стан фактора), 2014 рік

РЕСУРСИ

Україна була віднесена до першої десятки країн за рівнем видатків на вищу освіту у відсотках до ВВП. Однак, через високий рівень участі населення (10 місце) за величиною питомих видатків на одного студента вітчизняна вища школа перебуває на межі найнижчої децильної групи країн-учасників рейтингу.

Про останнє зокрема свідчить та обставина, що сукупні витрати на вищу освіту на одного середньостатистичного українського студента в 2009 р. становили лише 2710 дол США за ПКС (в т.ч. державні – 1758 дол, приватні – 952 дол) – безпрецедентно низькі показники порівняно з іншими країнами світу [за даними Global Education Digest 2011 і власних розрахунків автора]. Безумовно, за цим криється відносна малопродуктивність української економіки за критерієм ВВП на одну особу.

Видатки українських ВНЗ на дослідження і розробки сукупно репрезентують 43 рейтингове місце у рейтингу, що не відповідає стандартам високорозвинених країн світу. Очевидно, за таких умов розбудувати навчальну та наукову діяльність українських вишів за стандартами університетів світового класу, принаймні за короткий проміжок часу, практично неможливо.

СЕРЕДОВИЩЕ

Україна є абсолютним лідером за часткою жінок серед студентів у системі вищої освіти. Високим рівнем якості характеризується система збору статистичних даних у вітчизняній освітній сфері (у межах топ-10 країн). Водночас, за якістю політичного та нормативно-правового середовища регулювання вищої освіти наша держава займає рейтингову позицію, яка є дещо вищою середнього щабеля у міжнародному порівнянні. Головними вадами існуючої регуляторної системи експерти вважають її закритість і надмірну жорсткість, яка не сприяє університетській автономії і породжує численні диспропорції у сфері фінансового забезпечення ВНЗ.

ЗВ’ЯЗКИ

Українські вищі навчальні заклади у цій категорії найкраще представлені відсотком публікацій, які виконані у співпраці із зарубіжними колегами (33 місце), однак ситуація виглядає набагато гіршою в частині числа публікацій, виконаних спільно із дослідниками зі сфери промисловості, та в частині трансферу знань між ВНЗ і бізнесом (49 місце в обох випадках). Разом з тим, значущість цих показників зменшується, якщо враховувати відносно незначну кількість публікацій в абсолютному обчисленні.

РЕЗУЛЬТАТИ

За науковою продуктивністю в репрезентації показників загального і питомого числа публікацій українських вчених вітчизняна вища освіта займає 48 місце. Тобто, за представленістю результатів наукових досліджень вчених у журналах, які індексуються в наукометричній базі даних Scopus, українські вищі навчальні заклади по міжнародних мірках малопродуктивні. Це стосується зокрема кількості опублікованих документів за період 2006-2011 роки. За даний період за кількістю таких документів у розрахунку на 1 тис населення Україна істотно поступається країнам Центрально-Східної Європи, зокрема Чехії (розрив складає більше ніж 8 разів), Польщі (4,5 рази), Росії (1,7 рази) [за результатами авторських оцінок на основі даних Scimago Lab Country Rankings; World Economic Outlook Database]. Українська наука займає відносно незначні позиції і стосовно міжнародної цитованості публікацій учених.

Аналізуючи результативність українських ВНЗ за їх представленістю в міжнародних університетських рейтингах, то випливає висновок про практично повну відсутність вітчизняних університетів у цих світових таблицях. За винятком чотирьох університетів, які знайшли своє місце в міжнародному рейтингу QS у 2013 році, жодного з них не представлено в Шанхайському і рейтингу Таймс. Така ситуація свідчить про недостатній рівень глобальної конкурентоспроможності українських вишів, їх слабку представленість та інтеграцію у світовий науково-освітній простір.

Висновки

В цілому, до конкурентних переваг системи вищої освіти України, за методикою рейтингування Юніверсітас 21, відносяться такі, які більшою мірою визначають її соціальний профіль, чи соціальну структуру. Сюди можна віднести зокрема високий рівень гендерної рівності в національному студентському та академічному середовищі, достатньо широкий доступ населення до вищої освіти, що виражається через показники її поширення та загального охоплення, а також частково належну якість системи збору освітніх статистичних даних.

Водночас, зазначені фактори не є критично важливими для становлення висококонкурентних університетів у нашій країні, спроможних досягати високих рейтингових позицій у міжнародному освітньо-науковому просторі. Натомість, оцінка факторів глобальної конкурентоспроможності вищих навчальних закладів, які визначаються в рейтингу через такі компоненти, як ресурсне забезпечення, якість державної політики і регулювання у сфері вищої освіти, а також, що особливо важливо, результативність/продуктивність ВНЗ, в Україні залишає бажати кращого.

Підсумовуючи проведений аналіз, необхідно зазначити, що система вищої освіти в Україні за своїм конкурентним статусом поступається системам багатьох країн із різним рівнем економічного розвитку, однак має значний потенціал для нарощування своєї конкурентоспроможності і суттєві передумови для становлення глобально конкурентоспроможних університетів. Основними бар’єрами на шляху ефективної реалізації цього потенціалу є критична нестача фінансових ресурсів у розпорядженні ВНЗ і неефективна, застаріла модель управління вищою освітою, що разом зумовлює слабку фінансову забезпеченість і низький рівень автономії українських освітніх закладів.

Розробка та імплементація відповідних політичних пріоритетів і стратегічних цілей держави в освітньо-науковій сфері, які б передбачали становлення в Україні конкурентоспроможних на глобальному рівні вищих навчальних закладів, за активної державної підтримки, може стати фундаментом для підвищення міжнародного конкурентного статусу національної системи вищої освіти загалом.

 

Переклад і підготовка матеріалу, супровідна аналітикаВолодимир Сацик

Оригінал публікації: U21 Ranking of National Higher Education Systems

Share