• Home »
  • Освітні реформи »
  • Концепція реформування підходів до оцінки якості науково-дослідної діяльності в Україні
Концепція реформування підходів до оцінки якості науково-дослідної діяльності в Україні

Концепція реформування підходів до оцінки якості науково-дослідної діяльності в Україні

‹ Ганна ХАРЛАМОВА ›

На сьогодні Україна перебуває в стані бурхливої перебудови системи освіти та науки до нових стандартів, поглядів, канонів. Такий перехід назрів і за терміном вичерпності існування старої системи, і через перехід всієї країни до іншого вектора геополітики. Нові підходи потребують нових критеріїв якості. Саме цьому питанню і присвячена стаття, яка скоріше відкриває поле для наступних дискусій, аніж вказує на конкретну “панацею”.

Однією з гострих і значущих для сталого соціально-економічного розвитку України є проблема збереження і зміцнення її наукового потенціалу. В основі економічних перетворень розвинених країн (США, Японії, країн ЄС) знаходяться наука і науково-технічний прогрес в цілому [1]. Інноваційна модель розвитку стає вже нормою, а не новацією. Світовий досвід показує, що подолання технологічного відставання можливе лише за наявності в країні розвинутої системи генерування знань, що базується на ефективній системі освіти, потужному секторі фундаментальних досліджень [2].

На сьогодні новини про реформи у вищій школі та НАН України, бюджетні зміни щодо фінансування науки та освіти стали топовими у майже всіх профільних та громадських таблоїдах. Реформування науки та освіти – це лакмус нового уряду. В оточені постійного інформаційного потоку про “відтік мізків”, міграцію кваліфікованих кадрів та молоді будь-який пересічний громадянин України розуміє, що якби вітчизняна політика була спрямована на залучення “мізків” та кваліфікованих кадрів, молоді усередині країни, то очевидно, що Україна змогла б зайняти гідне місце серед країн із інноваційною продукцією, потужним НТР та зі значною відсотковою частиною високотехнологічного експорту. Але чому цього не стається?! Що уряд та профільне Міністерство вчиняють не так чи не вчасно? Чи, може, обсяги “відтоку” переоцінені?

Міжнародні оцінки наукового потенціалу України

Кількісні та якісні параметри наукового потенціалу стають у сучасних умовах вагомим чинником результативності економічних перетворень та формують основу людського капіталу нації. До того ж саме рівень науки є однією з перших складових національного інноваційного потенціалу, який, в свою чергу, здатен стимулювати посилення міжнародної конкурентоспроможності країни. Виникає чітке питання – а які показники є об’єктивним мірилом наукової здатності та конкурентоспроможності вітчизняної науки на сьогодні? Може, саме у вимірниках справа? Може, вдалий вибір вимірної бази дозволить уряду збагнути реальний стан справ у науці та освіті України, і відповідно, надасть підстави для ефективного розподілу бюджетних коштів?

Міжнародні дослідження свідчать, що показники якості вищої освіти України є доволі неоднорідними (див. проект “Стратегія реформування вищої освіти до 2020 року“). З одного боку, за кількісним показником – охоплення вищою освітою – Україна перебуває в числі перших 10-15 країн світу. Доволі високі показники має математична і природнича освіта, адже Україна посідає тут рейтингові місця не нижче 50-го. За якістю освіти з менеджменту місце України коливається біля сотого.

В останні роки наукові публікації все частіше стають мірилом якості та ефективності діяльності окремих учених і наукових колективів, а також основою для порівняння позицій країн і регіонів у світовій науці в умовах глобальної конкуренції [3-4]. Це стало можливим багато в чому завдяки дослідникам і адміністраторам науки в різних країнах, які отримали доступ до безпрецедентних за своїм охопленням електронних реферативних баз даних наукових журналів, що становлять ядро тієї чи іншої наукової спеціалізації. Найбільш репрезентативними базами даних (БД) для отримання значень бібліометричних індикаторів є такі: Science Citation Index (SCI), Journal Citation Reports (JCR), Essential Science Indicators (ESI).

Найбільш відомими міжнародними наукометричними платформами є мультидисциплінарні бази даних: Web of Science і SciVerse Scopus. Отримання достовірних значень бібліометричних індикаторів, які адекватно характеризують вітчизняну науку, – це об’єктивна наукова і практична потреба. Індекс наукового цитування (ІЦ) – показник “значимості” праць ученого, що визначається кількістю посилань на його публікації в наукових періодичних виданнях. Він вважається одним з найбільш об’єктивних критеріїв оцінки професійної діяльності вченого [5].

Індекси наукового цитування створювалися першочергово з метою полегшити науковцям пошук матеріалів для досліджень, а спеціалістам із наукової інформації та бібліотечної справи – відбір ключових журналів з різних дисциплін. Однак з часом вони стали все частіше використовуватися не тільки для визначення положення університету чи країни в національних та міжнародних рейтингах, а й для оцінки результативності наукової діяльності, рівня підготовки наукового потенціалу країни та ефективності наукової політики держави (див., наприклад, аналітичну систему Вебометрикс).

Деякі країни спеціально імплементують політичні заходи для встановлення конкурентоспроможності науки за посередництвом ІЦ. Для України поки що такі заклики проходять у неявному вигляді через систему або атестування кадрів (постанови ВАК), або через інноваційну політику – через інновації у науково-технічному потенціалі. Багато вчених досі апелюють, що такі показники не можуть бути мірилом “глибокого” наукового рівня академічної спільноти. Адже науково-технічний потенціал являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів, зокрема кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал) та інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банки патентів, авторські свідоцтва, банки відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо).

Проведений аналіз показав, що найпопулярнішими показниками, які застосовуються для визначення взаємозв’язку науки та конкурентоспроможності/інноваційного потенціалу країни, є публікаційна активність, патентування та цитування [6-7]. Цікавою для апробації є методика, сутність якої полягає у паралельному співставленні динамічних рядів за кількістю патентів та публікацій [8].

Найбільш наочним прикладом застосування індексу цитування, як репрезентативного показника для оцінки конкурентоспроможності науки і людського потенціалу загалом, є методика оцінки Глобального Інноваційного Індексу [9], де як окремі складові індикатори виступають:

  • Складова “Людський капітал і наукові дослідження”: кількість дослідників, якість науково-дослідних інститутів.
  • Складова “Досконалість бізнесу”: співробітництво університетів та дослідницьких інститутів (як інноваційний ланцюг).
  • Складова “Знання і технологічні результати”: наукові і технічні наукові статті.

ІЦ може слугувати і лакмусом на застарілість управління наукою, та відповідно, небажання переходу до концепції Open Science. І саме тим можна пояснювати поточні репрезентативні показники кількості статей у БД. У той же час, ІЦ може стимулювати колаборацію у сфері науки, зростання спільних досліджень, що може бути “дзеркалом” для порівняння інших трендів соціально-економічного розвитку держави. В Україні, поряд зі зростанням кількості статей в базах даних, спостерігається ситуація скорочення цитованості статей; скорочення кількості українських цитованих статей в загальносвітовому їх об’ємі; та одночасне скорочення бази партнерства (табл. 1).

Таблиця 1. Статистичні дані наукової публікаційної активності українських вчених

ДжерелоThe SCImago Journal & Country Rank (SJR).

У той час, як кількість випускників ВНЗ в Україні зростає, то чисельність вчених скорочується, а кількість аспірантів відносно стабільна (рис. 1). Це все спостерігається на фоні скорочення НДР у % до ВВП (рис. 2) та зростання кількості захистів докторських і кандидатських робіт (рис. 3).

Рис. 1. Динаміка чисельності випускників ВНЗ, аспірантів та вчених в Україні, 1991-2015 рр.

Рис. 2. Обсяги НДР в Україні у % до ВВП, 1996-2014 рр.

Рис. 3. Динаміка докторів і кандидатів наук в Україні, 2006-2014 рр.

Отже, складається ситуація, коли кількість дипломованої робочої сили збільшується, але її якість стрімко зменшується. І може саме тому, коли ми кажемо, що з України йде значний відтік дипломованих спеціалістів, маємо ще дивитися на якість цих дипломів.

Звичайно, просто констатація факту і полеміка в стилі “хто винен” вже багато років не приводять до рушійних змін. Новий уряд і Міністерство освіти і науки, без сумніву, роблять вірні кроки, але ці кроки є певною калькою із провідних європейських тенденцій. Така калька, посаджена в стару, “пострадянську” землю, навряд чи зможе прорости тими ж паростками, якими вони буяли в ЄС. Український науково-освітянський простір має перейти від ліберального реформаторства до обґрунтованого, стрімкого, об’єктивного, незаангажованого, орієнтованого виключно на ефективність, повністю транспарентного конкурентного середовища. Науковці та освітяни, які в своїй більшості звикли ставитися до науки, як до “прийшов на роботу – щось поробив”, і “2 статті в рік – це й то забагато”, мають або перейти на рейки конкурентної боротьби, або залишити лави науково-освітянської спільноти.

На наш погляд, якісна оцінка науки та освіти в Україні має виходити з таких принципів:

1) Враховувати чинник недостатнього рівня науково-технологічного розвитку (недостатній розвиток національної інноваційної системи; недостатньо ефективне використання науково-технологічного потенціалу, використання іноземних науково-технологічних розробок замість вітчизняних) як дійсну внутрішню загрозу національній безпеці України, як це випливає зі Стратегії національної безпеки України від 2015 року.

2) Пов’язання її цілей до цілей співпраці в рамках програми Горизонт 2020 на засадах:

  • об’єднання наукових досліджень та інновацій – зняття бар’єрів для інновацій і полегшення співпраці для державного і приватного секторів в частині трансферу інновацій;
  • підняття взірцевого статусу науки – створення нового класу науковців;
  • промислового лідерства.

3) Дотримання європейських принципів в усіх сферах, зокрема:

  • транспарентність;
  • відкритість;
  • рівність доступу до інформації;
  • рівне ставлення, пропорційність і недискримінація при розподілі фінансових ресурсів;
  • довіра;
  • взаємне визнання.

Українська наука та освіта потребують нової системи координат для своєї, в основу якої пропонуємо покласти такі підходи:

1) компетентнісний підхід: концепція зацікавленості/мотивації вчених працювати в передових напрямах світової науки і виявлення точок-перспектив для української науки;

2) горизонтний підхід: 1 рік, 5 років, 20 років для звітності щороку/щодва роки; вся стратегія і всі кроки мають розроблятися не з сьогодні на вчора, а з чітким зазначенням дій/результатів/дисиміляції на період через рік, через 5 років, і через  20 років (із відповідною горизонтністю для звітності). Тоді деякі рішення і пропозиції або зовсім відпадуть, як надто емоційно-сьогоденні, або будуть переосмислені і запропоновані науковцям та освітянам разом із механізмами та життєздатністю на перспективу. Треба відзначити, що в будь-яких проектних заявках , як то Горизонт 2020, чи Еразмус+ – ці моменти вже давно враховуються і апліканти навчилися виписувати ці горизонтні перспективи, і таким чином чітко викладати те, що планується зробити, бачити свої ідеї в комплексі. (Чому цього нема в вітчизняних підходах?);

3) персоналізований підхід: персоналізація вченого (поряд із персональною відповідальністю та звітністю); вчений – носій інновацій;

4) незалежний наукометричний моніторинг як передумова фінансування наукових напрямів/консорціумів (введення системи snowball metrics);

5) врахування військової ситуації в країні, акумуляція коштів, точкове надання державних грантів та фінансування оборонно-підсилюючих напрямів, програма “Економія та цільове ефективне використання коштів платників податків”;

6) мінімізація ролі та участі керівників установ/ВНЗ, максимізація ролі окремого вченого/дослідника при проведені дослідницької діяльності та її організації;

7) введення поняття “персональної відповідальності за невірно/неточно подану інформацію (звітну, аплікаційну, науково-технічну), за нецільове/безрезультатне використання державних коштів з подальшим механізмом покарання (наприклад, виведення з конкурсу, позбавлення права аплікації на певний термін (до 5 років), нівелювання всієї поданої звітної інформації тощо);

8) розбудова ретроспективно-репродукційної моделі науки. Базисною точкою є те, що наука в Україні може бути в найближчі 5-10 років лише репродуктивною, а не перспективно-інноваційною (як то в США, Ізраїлі, РФ). На сьогодні модель науки скоріш характеризується як пенсійно-пострадянська, яка розрахована та структурована згідно засад соціалізму та потреб колишнього Радянського Союзу років 70-х років 20 століття, що повністю не відповідає ринковій економіці та сучасним геополітичним вимогам;

9) обладнання та апарати, які були придбані НДІ за рахунок державних коштів або в рамках державних тем, повинні використовуватися науковими консорціумами, які працюють в рамках державних грантів, на безкоштовній основі. Витрати коштів державних грантів на ремонт/використання/супутні матеріали для такого обладнання суворо забороняються;

10) українська наука в соціогуманітарному напрямі має стати конкурентною і випереджаючою. В цій сфері назріла необхідність переходу і реорганізації, згідно викликів та ринкових тенденцій, від інститутів до лабораторій (іменних, під топ-рейтингових вчених), центрів при профільних державних установах (міністерствах) та профільних ВНЗ, think-tanks;

11) перегляд позицій грошового стимулювання вчених через винагороду спеціальними пенсіями та доплатами (заслужені діячі, за звання Академік, член-кореспондент тощо ). Перехід виключно на позиції стимулювання лише грамотами та пам’ятними знаками.

Всі зазначені концептуальні кроки в умовах низьких видатків державного бюджету на науку/освіту мають стимулювати їх найбільш точкове та ефективне використання. Подібне є можливим лише завдяки створенню певного окремого незалежного органу – назвемо його Агенцією з питань оцінки наукового простору, яка зможе проводити як незалежний аудит, так і моніторинг наукового ландшафту країни, і порівнювати його конкурентоспроможність зі світовими аналогами. В основні обов’язки такої Агенції можуть входити:

  • зв’язки зі ЗМІ та організація брифінгів науковців для громадянського суспільства, як основного контролера витрачання грошей платників податків;
  • аналітика наукової сфери і світових тенденцій в науці, виявлення нових точок компетентностей та перспективних напрямів, підготовка відповідної інфографіки;
  • локалізація контактних груп наукових проектів;
  • платформа для проведення тендерних конкурсів на державні гранти;
  • запрошення іноземних топ-вчених на наукові семінари, захисти дисертацій за топ-тематиками світу (з виділенням державних фондів на ці заходи);
  • облік та аудит державних грантів;
  • розробка методології наукометричної оцінки науки в Україні і подальший щорічний її моніторинг;
  • зберігання звітної науково-технічної інформації.

Очікуваний результат роботи такої Агенції – сучасний компетентний незалежний зовнішній аудит наукової сфери країни; розуміння та, звідси, подальше визнання оціночних характеристик такого центру в Європі та світі. Саме до цієї Агенції всі ВНЗ та НДІ країни мають подавати кожного року звітність: за 1 рік, 5 років, та 20 років (перспектива). Скептики звичайно зазначать, що як там що, а наші установи навчилися “правильно” звітувати. І саме ось на цьому етапі принципи Європейської спільноти мають запрацювати – довіряй, але перевіряй, а за порушення карай!

Саме після оцінки НДІ та ВНЗ за даними запропонованої метрики, Агенція вирішуватиме, які НДІ/ВНЗ, нижчі за останні 5% рейтингового списку, залишаються без будь-якого державного фінансування на наступний рік (за цей період вони можуть або реорганізуватися, або закритися). Топ 10 рейтингового списку отримуватимуть додатково, наприклад, в півтора рази більше, бюджетне фінансування на поточну діяльність.

Рейтинг має публікуватися відкрито на сайті Агенції, із зазначенням штрафних санкцій до організацій, які подали невірну/неправдиву інформацію. Сам моніторинг Агенція має проводити за 3-ма часовими горизонтами активності організацій, щоб мати поточну інформацію життєвого циклу установи, ефективності її менеджменту, наявності топ-вчених, та осередків компетенцій.

Оператор Агенції матиме право вибірково перевірити обмежене число організацій на предмет відповідності задекларованої в звітності інформації реальному стану. У випадку виявлення неточностей або неправдивої інформації, організація позбавлятиметься права приймати участь у поточних конкурсах на державні гранти. У разі повторного порушення наступного року, вона отримає лише 70% із запланованих коштів бюджетного фінансування. За повторних зловживань санкції будуть посилюватися.

Поряд з оцінкою, має змінитися й процедура проходження тендеру на державні гранти на найближчі 5-10 років, особливо для природничого напряму (natural science).

Державні фонди, виходячи з принципу ретроспективно-репродукційної моделі науки України та беручи до уваги наявний жорсткий дефіцит коштів, мають надаватися тільки на топ-10 світових наукових напрямів (інформацію про напрями подає Агенція, виходячи зі світових визнаних рейтингів SciVal, InCites, програм ЄС, та т.п.). Висвітлений раз на рік список топ-напрямів, на які держава надаватиме гранти, має бути доступний кожному і завчасно. Поряд з цим, на якість освоєння державних грантів вплине позитивно той факт, якщо державний грант зможе бути наданий лише колективу вчених (консорціуму до 30 осіб) із різних НДІ України під керівництвом визнаного на міжнародному рівні вченого за цим напрямом. Перелік таких вчених (за індексом цитування у визнаних світових наукометричних базах даних) складатимуться і перевірятимуться Агенцією з подальшим представленням громадськості (шляхом висвітлення на веб-ресурсах, в ЗМІ, проведення брифінгів з ученими).

В свою чергу, дослідники, які входять до складу топ-100 найбільш цитованих, зможуть подавати заявки на державні гранти, але не більше 3-х на одну особу. Агенція, як довірена урядом інституція, повинна буде провести рейтингову оцінку наданих заявок за сумарним рейтингом заявлених учасників консорціуму і перевірити, чи не є хтось із заявлених учасників консорціуму в “чорному списку” Агенції, через попереднє неправдиве подання моніторингової інформації чи невдале використання попереднього державного гранту. Якщо так, то така заявка відхилятиметься із роз’ясненням причини відмови апліканту (без можливості повторного подання).

Перші за рейтингом 10 заявок (за кожною тематикою) проходитимуть до наступного етапу тендеру. Більша кількість заявок розмиватиме державні кошти, що не приведе до необхідної консолідації ресурсів задля досягнення конкретних ефективних результатів. Агенція збиратиме на своїй платформі обраних аплікантів та по 2 представника від їх консорціуму (на розсуд грантоотримувача). Консорціуми презентують та піддають критичній дискусії свої проекти. І кінцеве рішення про надання грантів 5 консорціумам (за кожною тематикою) прийматиметься, виходячи з суми першочергового рейтингового балу, наданого консорціуму Агенцією, та балів, які були  набрані протягом презентації.

Підсумком є те, що грантоотримувачем стане організація, штатним працівником якої є головний дослідник проекту (топ-вчений). Це буде стимулювати боротьбу ВНЗ та НДІ за провідних вчених та, відповідно, їхні колективи. Подальший принцип використання коштів лише за розсудом, відповідальністю і підписом голови організації-грантоотримувача і самого керівника проекту унеможливить зловживання та нецільове освоєння коштів.

Звичайно, така довіра має базуватися на принципах контролю використання державних коштів. Не секрет, що сьогодні в науковій спільноті точаться дискусії: одні установи постійно отримують гранти, інші – ні; ті, що отримали кошти, начебто нічого не роблять, звітують у старий радянський метод, спрямовують фінансові ресурси на заробітну плату та закордонні відрядження, схожі з туризмом. Тому саме модернізована звітність за використані кошти має змінити погляд на кожну отриману гривню і її використання. Простота і наочність звітності дозволить вченим не залучати окремо фахівців для написання звітів (як це часом робиться нині), а ставитися до звітності як дійсно певного лакмусу свої наукової статусності і конкурентоспроможності. Звітність може надаватися лише на фінальній стадії проекту, а саме в частині таких матеріалів:

  • звіт про витрати коштів разом із супутніми підтверджувальними документами;
  • опис результатів проекту та чітке зазначення новизни результату у порівнянні з відомими світовими аналогами;
  • перелік можливих партнерів і потенційних споживачів продукту/результату з реального сектору економіки, адже організації і науковці, підтримуючи основні засади ринкового суспільства, мають розглядати свої дослідження з позицій подальшого просування їх результатів на реальний ринок;
  • вигоди та можливості нового продукту дослідження для підвищення національної безпеки країни та її обороноздатності;
  • мас-медійний реліз про наукову розробку проекту та результативність використаних державних коштів  (дисиміляція).

Агенція, в свою чергу, має перевірити та надати рейтингову оцінку результатам проекту із наданням цієї інформації громадськості. Поряд з цим, залишається слушним принцип “чорного опонування”, коли звіт про новизну отриманого результату розсилається іншим 5 учасникам тендеру, які не виграли грант, для перевірки реальності і адекватності зазначеної інформації.

При виявлені неправдивості/невідповідності/нецільового використання коштів організація-грантоотримувач і топ-вчений проекту позбавлятимуться права приймати участь у майбутніх тендерах терміном на 3-5 років.

Критерії оцінки для рейтингування та моніторингу науково-дослідних інститутів в Україні (Snowball Metrics)

Snowball Metrics розроблені для полегшення порівняльного аналізу навчальних закладів/НДІ на глобальному рівні, що забезпечується використанням достовірної інформації з управління науково-дослідною діяльністю. Мета цієї широковживаної практики (особливо в Великобританії) – дозволити будь-якій зацікавленій особі створювати ці метрики стандартним і доступним методом, дозволяючи тим самим проводити порівняльний аналіз навчальних закладів/НДІ на національному та міжнародному рівнях. Snowball Metrics були створені для того, щоб сектор вищої освіти міг ділитися своїми знаннями та досвідом з метою створення передової практики для інституційного стратегічного планування на основі фактичних даних. Це підхід, що включає в себе узгодження способів для оцінки діяльності по всьому спектру науково-дослідної діяльності на декількох рівнях деталізації. Даний підхід може бути зручним для застосування за умов українських реалій, оскільки:

  • Це глобальні стандарти, які дозволяють проводити порівняльний аналіз навчальних закладів та наукових установ.
  • Прагнуть покрити весь спектр науково-дослідної діяльності для того, щоб допомогти у прийнятті рішень.
  • Засновані на перевірених методологіях, які знаходяться у вільному доступі і можуть бути використані будь-якою організацією.
  • Не залежать від джерела даних.

З певною адаптацією можна запропонувати наступний перелік показників оцінки якості українських НДІ та ВНЗ за складовою науково-дослідної діяльності в спектрі трьох часових прогнозних горизонтів (таблиця 2).

Таблиця 2. Показники оцінки якості НДІ та ВНЗ за складовою науково-дослідної діяльності

За минулий рік

(подається кожний рік)

За минулі 5 років

(подається кожний рік)

За минулі 20 років [1]

(подається кожні 2 роки)

Показники прозорості та відкритості:
Обсяг заявок на гранти (конкурси, ініціативи, пов’язані із НДДКР, стажування) / 1 штатна одиниця Кількість надрукованих монографій (друк. арк / на 1 штатна одиниця)
Кількість публікацій в іноземних виданнях (ті, що індексуються у визнаних світових наукометричних базах даних і мають відповідний Імпакт-фактор) / 1 штатна одиниця
Участь з доповіддю (oral/poster) в подіях науково-технічного спрямування (в міжнародних симпозіумах, конференціях, семінарах, круглих столах, інститутах, школах, робочих зустрічах, виставках) / 1 штатна одиниця
Показники ефективності:
Державні гранти на НДДКР (грн / 1 штатна одиниця) Науковий результат: кількість опублікованих закладом наукових робіт всіх типів / 1 штатна одиниця Державні гранти на НДДКР (грн / 1 штатна одиниця)
Міжнародні гранти на НДДКР чи ініціативу, проведену на базі або за участю організації (грн [2] / 1 штатна одиниця)
Міжнародні гранти на НДДКР та мобільність окремих штатних співробітників (грн / 1 штатна одиниця)
Компетенції (точки росту):
Кількість статей в топ-журналах (Імпакт-фактор вище 3) у визнаних світових наукометричних базах даних / штатна одиниця із докторським ступенем Кількість державних премій / 1 штатна одиниця
Середньозважений індекс Хірша (за всіма наукометричними базами даних – Google Scolar, Scopus, WoS, РИНЦ) всіх штатних докторів наукових організації Результати у верхніх процентилях – результати, які досягли певного порогу цитованості в світі [3]
Кількість журналів (паперова/е-версія), які видає організація, які індексуються у визнаних світових наукометричних базах даних
Кількість визнаних світових наукометричних базах даних, до яких входить топовий журнал, що видається організацією
Кількість відкритих семінарів за ТОП-10 світовими науковими напрямами, які проведені організацією / 1 керуюча позиція
Конкурентоспроможність:
Цитованість публікацій штат.од орг.-ції / 1 керуюча позиція Співпраця – обсяг і частка робіт у співавторстві на національному та міжнародному рівнях / 1 штатна одиниця Кількість проектів на НДДКР у колаборації з іноземними партнерами / 1 штатна одиниця
Кількість публікацій за ТОП-10 світовими науковими напрямами / 1 штатний доктор наук Кількість публікацій за ТОП-10 світовими наук.напрямами / 1 штатний доктор наук Кількість проектів на НДДКР у колаборації з реальним сектором (впровадження тощо) / 1 штатна одиниця
Кількість інозем.партнерів (візити, лекції, співавторство, за обміном, підписані Меморандуми тощо) / 1 штатна керівна позиція Середній період стажування за кордоном / 1 штатна одиниця
Прогнозованість:
Частка ринку – відсоток від загального дослідницького доходу в секторі Показник цитованості за напрямом досліджень – фактична кількість цитувань по відношенню до очікуваного середньосвітового рівня [4] Означити топові напрями із персоніфікацію вчених, які ними займаються в організації (h-index)
Означити топові напрями із персоніфікацію вчених, які ними займаються в організації (h-index)

[1] Лише дані від штатних працівників станом на рік подання звітності, а не всіх, хто працював в організації протягом останніх 20-ти років.

[2] Конкретна сума, що отримана організацією.

[3] Використовуються пороги цитованості, рівні топ 1%, 5%, 10% і 25% результатів. Розраховується абсолютна кількість робіт, які знаходяться в межах кожного порога цитованості (або частка таких робіт від загальної кількості).

[4] Показник цитованості по галузі досліджень, є відношенням загальної кількості цитат, фактично одержаних роботами – знаменник, до загальної кількості цитат, очікуваних в аналізованій предметній області (середнє значення предметної області). Якщо показник менше 1 – це означає, що результат цитується менше, ніж очікувалося відповідно до середньосвітових значень; рівний 1 – результат відповідає очікуваному середньосвітовому рівню; більше 1 – результат цитується більше, ніж очікувалося відповідно до середньосвітових значень. Наприклад, 1,48 означатиме цитованість, рівень якої вище на 48% від очікуваного.

Замість висновку

На нашу думку, запропонована модель може бути ефективною для України і її наукового простору в таких аспектах:

  • сприятиме реноме вченого у суспільстві;
  • надасть платникам податків і громадянському суспільству важелі реального контролю над витратами держави на науку/освіту;
  • “познайомить” пересічного громадянина з тим, хто формує сучасну нову європейську науку в Україні, адже громадянське суспільство має знати, на що держава витрачає кошти державного бюджету;
  • персоналізує внесок кожного вченого в науково-технічний розвиток країни;
  • згуртує дух та національну гідність нації;
  • виявить явно слабкі місця як в кадровому складі сучасної науки, так і в тематиках, заявлених розробках;
  • дозволить реформувати систему науки/освіти;
  • сприятиме формуванню нового класу науковців, здатних реалізувати якісні дослідження, бути конкурентними на світовому рівні та здатними нести відповідальність як перед державою, так і перед суспільством за свій доробок.

 

Джерела

  1. Мех О. Вітчизняний науковий потенціал: динаміка фінансово-кадрових перетворень // ResearchClub, 2012. – Режим доступу: http://www.researchclub.com.ua/jornal/219
  2. Грига В.Ю. Теоретичні та практичні аспекти використання наукових результатів НАН в економіці України (Вид. друге, переробл.) [Монографія] / В.Ю. Грига. – Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. – Київ, 2010. – 113 с.
  3. Харламова Г.О. Індекси цитування як інструмент оцінки конкурентоспроможності вітчизняної науки / Г.О. Харламова // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2013. – Вип.27, том 2. – С.190-197
  4. Харламова Г.О. Конкурентоспроможність сучасного випускника — шкала кваліфікацій / Г.О. Харламова // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2013. – Вип.28, том 1. – С.343-350
  5. Geisler E. Key Output Indicators in Performance Evaluation of research and Development Organizations / Geisler E. // Technological Forecasting and Social Change. – 1994. – №47. – Р.189-203.
  6. Meyer M. Does science push technology? Patents citing scientific literature / Meyer M. // Research Policy. – 2000. – №29. – Р.409-434.
  7. Narin F.The increasing linkage between U.S. technology and public science / Narin F., Hamilton K., Olivastro D. // Research Policy. – №26. – 1997. – Р.317-330.
  8. Schmoch U. Indicators and the relations between science and technology / Schmoch U. // Scientometrics. – Vol.38 – №1. – 1997. – P.103-116.
  9. The Global Innovation Index 2012: Stronger Innovation Linkages for Global Growth / S. Dutta // ISEAD, 2013. – 163 p.

 

Ганна ХАРЛАМОВА
Кандидат економічних наук, доцент
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

akharlamchek@gmail.com

Share