Вища освіта в Малайзії: національні стратегії та інноваційні практики

Вища освіта в Малайзії: національні стратегії та інноваційні практики

‹ Моллі Н.Н. Лі ›

У представленому огляді наукової роботи малайзійського дослідника Моллі Н.Н. Лі “Вища освіта Малайзії: національні стратегії та інноваційні практики” наведено результати комплексного аналізу системи вищої освіти Малайзії на предмет відповідності стратегії її розвитку сучасним глобальним та національним викликам в соціально-економічній сфері. Показано, що поширення різноманітних інноваційних практик в малайзійських університетах є формою їхнього реагування на масовизацію (експансію) вищої освіти, що зрештою дає можливість вищим навчальним закладам збільшувати фінансування своєї діяльності, підвищувати якість та актуальність освітніх програм, забезпечувати ширший доступ і рівність у вищій школі. Ключову роль при цьому відіграє держава, координуючи систему загалом та збалансовуючи інтереси всіх стейкхолдерів.

Перший незалежний університет в Малайзії – Університет Малайї – було засновано в Малайській Федерації під час британського колоніального періоду в 1949 році в Сингапурі, а в 1959 році його автономний підрозділ розпочав діяльність в Куала-Лумпур, що згодом, в 1962 році, став самостійним вищим навчальним закладом країни.

Протягом 1970-х і 1980-х років відбувалась активна розбудова мережі державних вищих навчальних закладів, коли гостро постала потреба збалансування освітніх можливостей для представників різних етнічних груп населення країни.

1990-ті роки позначилися стрімким розвитком приватних університетів, які спрямовували свою діяльність на задоволення надмірного попиту населення на вищу освіту та орієнтувалися на комерціалізацію своєї діяльності.

СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ МАЛАЙЗІЇ

У представленому дослідженні показано, що система вищої освіти Малайзії складається з трьох секторів: вищих навчальних закладів, які присуджують ступені (degree granting institutions); вищих навчальних закладів, які присуджують субступені (sub-degree granting institutions); центрів розвитку навичок (skills development centres). Кожен із зазначених секторів ділиться на державний і приватний.

У розрізі окремих типів в країні отримали розвиток університети (21 державний і 38 приватних), університетські коледжі (22 приватних), коледжі (130 державних і 364 приватних), політехнічні заклади вищої освіти (30 державних), інститути педагогічної освіти (28 державних), інші вищі навчальні заклади (12 державних і 88 приватних; не підпорядковуються чи не засновані Міністерством освіти).

В Малайзії налічується 733 вищих навчальних закладів різного типу та афіліації, у тому числі 221 – державної форми власності, 512 – приватної (2013 рік). Рівень охоплення населення віком 17-23 років вищою освітою є відносно помірним – 36% станом на 2011 рік, хоча відмічається його висока динаміка за останні роки (рівень охоплення в 2005 році складав 22%).

Загальна чисельність студентів в системі третинної освіти з 2001 року по 2011 зросла від 600 тис до 1,2 млн осіб. Із них 58% осіб навчалися в державних закладах, 35% – приватних, 7% – за кордоном. Населення країни в цілому складає близько 30 млн осіб.

Національні стратегії розвитку вищої освіти

У роботі автор доводить, що ефективний розвиток вищої освіти в умовах глобалізації та з врахуванням національних чинників, що зумовлюють її експансію, потребує зваженої і дієвої стратегії та політики держави в цій царині. Аргументується, що до 2004 року система вищої освіти Малайзії настільки розширилась, що було засновано окреме Міністерство вищої освіти для забезпечення її управління та адміністрування. У 2007 році тогочасне Міністерство вищої освіти ініціювало Національний стратегічний план розвитку вищої освіти 2007-2020 /NHESP – National Higher Education Strategic Plan/, яким було визначено такі сім стратегічних напрямів розвитку вищої освіти:

  • Розширення доступу та збільшення рівності у вищій освіті
  • Підвищення якості викладання та навчання
  • Посилення дослідницької та інноваційної активності
  • Зміцнення вищих навчальних закладів
  • Посилення інтернаціоналізації
  • Культивування навчання протягом усього життя
  • Удосконалення системи управління вищою освітою на рівні Міністерства

Автором зазначається, що як і в багатьох інших країнах, сучасна повістка дня політики у сфері вищої освіти в Малайзії визначається актуальними питаннями забезпечення доступу і рівності, якості та актуальності, ефективності і продуктивності вищої школи. Доречним також є зазначити, що для вироблення і координації ефективної державної політики в освітній сфері, формування цілісної логіки реформування освіти в єдиному нерозривному зв’язку середньої і вищої школи, Міністерство вищої освіти Малайзії в 2013 році було знову об’єднано з Міністерством освіти в цілісну структуру.

ФЛАГМАНСЬКІ УНІВЕРСИТЕТИ

Забезпечення доступу і рівності у вищій освіті

Із дослідження з посиланням на зарубіжних вчених випливає, що в своєму розвитку будь-яка система вищої освіти проходить три стадії – від елітної до масової та зрештою до універсальної, кожна з яких виконує власні притаманні їй функції. Так, елітна вища освіта має за мету обслуговування правлячого/провідного соціального класу; масова – забезпечення вищою освітою широких соціальних верств; універсальна – адаптацію всього населення до швидких соціальних і технологічних змін в країні. Автор наголошує, що Малайзія в даний час перебуває на стадії масової вищої освіти, однак прагне перейти до універсальної, у тому числі шляхом підвищення загального рівня охоплення населення вищою освітою (до 50% до 2020 року).

У роботі встановлено, що в системі державної політики в Малайзії значна увага приділяється рівності, так само як і доступності, у вищій школі. Принцип рівності означає, що студенти, які мають належний рівень знань, не позбавлені права здобувати вищу освіту через їхній соціальний статус, стать, вік, етнічну приналежність чи інші фактори. З цією метою, наприклад, задля виправлення економічних дисбалансів між різними етнічними групами в Малайзії з 1979 по 2002 роки діяла система етнічних квот для вступу до державних університетів.

Для ефективної реалізації цієї політики профільним міністерством було засновано спеціальний Центральний процесинговий центр (Central Processing Unit for Universities), який займався відбором студентів до державних вищих навчальних закладів. Згодом ця політика була замінена на так звану “систему заслуг” (merit system). Варто також зауважити, що до сьогодні жоден з державних університетів країни, за винятком Університету науки Малайзії /Universiti Sains Malaysia/, не має автономії у справі безпосереднього відбору студентів на програми бакалаврату. Пояснюється цей факт тим, що в умовах динамічних соціально-економічних змін в країні національна вища школа потребує додаткової координації з боку держави, що й забезпечується профільним міністерством та спеціально створеними державними інституціями у цій сфері.

Аби збільшити рівність і доступність у вищій освіті, як наголошує автор дослідження, в тому числі в сільській місцевості, для осіб з обмеженими можливостями тощо, уряд ініціював створення нових вищих навчальних закладів, а також мережі спеціальних центрів розвитку навичок (окремий тип ВНЗ) по всій країні. Крім того, в державі розбудована цілісна мережа інституцій, які пропонують студентам стипендіальну підтримку чи надають кредити на навчання, найбільшою та найавторитетнішою з яких є Національна корпорація з фінансування вищої освіти (National Higher Education Fund Corporation, NHEFC).

Система фінансового кредитування студентів, яка адмініструється NHEFC, активно субсидується з державного бюджету країни і будь-який студент, зарахований на акредитовану університетську програму, в праві отримати кредитні кошти на навчання. З іншого боку, насторожує високий рівень невиплати зобов’язань по цих кредитах після здобуття студентами освіти, що активізує останнім часом дискусії про фінансову сталість цього фонду і зміни відповідної політики на національному рівні.

ДОВІДКОВО

Позиції університетів Малайзії у глобальних рейтингах

Університет ARWU 2015

ТОП-500

QS 2015/16

ТОП-800

TIMES 2015-2016

ТОП-800

Університет Малайї 301-400 146
Університет науки Малайзії 401-500 289 601-800
Технологічний університет Малайзії 303 401-500
Національний університет Малайзії 312 601-800
Університет Путра Малайзії 331 601-800
Міжнародний ісламський університет Малайзії 551-600
Технологічний університет Мара 701+ 601-800
Університет Утара Малайзії 701+

Фінансування вищої освіти

У дослідженні аргументується, що перманентна експансія вищої освіти обумовлює значний фіскальний тиск на уряди багатьох країн, які зустрічаються з об’єктивною необхідністю шукати альтернативні та інноваційні способи фінансування університетів. У цьому світлі доводиться, що реструктуризація вищої освіти у напрямі її маркетизації/приватизації – глобальне явище, з яким стикається і національна система вищої освіти Малайзії, реагуючи на незбалансованість і нестійкість державного фінансування.

У минулому уряд Малайзії був основним провайдером вищої освіти, але по мірі її масовизації держава стикнулася з численними і жорсткими бюджетними обмеженнями щодо підтримки вищої школи, що призвело до її приватизації та корпоратизації державних університетів. У той час як приватна вища освіта була давньою традицією в таких країнах, як США, Японія, Південна Корея, Індонезія, Філіппіни, в Малайзії така отримала свій розвиток відносно недавно. Дерегулювання вищої освіти в середині 1990-х років викликало появу і бурхливий розвиток приватних університетів і коледжів. Якщо в 1995 році в Малайзії не було жодного приватного університету, то в 2013 році вже налічувалося 38 приватних університетів і 22 приватних університетських коледжів.

Автор зазначає, що поряд з приватизацією вищої освіти в Малайзії, державні університети – корпоратизуються. У 1995 році до Закону “Про університети та університетський коледж” від 1971 року були внесені зміни, які заклали основу для корпоратизації державних університетських закладів. Шляхом корпоратизації державні університети звільнялися від забюрократизованого державного регулювання і реорганізувалися у своєрідні бізнес-корпорації. Такі університети отримували право виступати повноцінними суб’єктами ринкової системи, зокрема здійснювати бізнесову діяльність, збирати пожертвування, засновувати нові компанії, залучати інвестиційні фонди тощо.

Корпоратизовані університети вимушені самостійно компенсувати операційні витрати, не маючи при цьому офіційного права піднімати плату за навчання в односторонньому порядку. Це стимулює вищі навчальні заклади приймати та реалізовувати ефективні стратегічні плани з пошуку інших джерел фінансування у формі дослідницьких грантів, доходів від інвестицій і фінансової діяльності, іноземних студентів тощо.

При цьому уряд Малайзії продовжує володіти більшістю активів в державних університетах та надавати кошти на розвиток нових програм і здійснення капітальних інвестицій. Однак, корпоратизованим університетам доводиться самостійно компенсувати постійно зростаючі операційні витрати, не маючи при цьому офіційного права піднімати плату за навчання в односторонньому порядку, зокрема на рівні бакалаврату. Будь-яке її збільшення повинно бути схвалене Міністерством освіти. Це стимулює такі інституції приймати та реалізовувати ефективні стратегічні плани з пошуку інших джерел фінансування, таких як плата за навчання від іноземних студентів, науково-дослідницькі гранти, франчайзинг освітніх програм, кошти від оренди університетських об’єктів, відсотки або дивіденди від інвестицій тощо.

У роботі показано, що загальна модель фінансування вищої освіти в Малайзії – повне відшкодування витрат, коли студенти і батьки компенсують вартість здобуття освіти через внесення відповідної плати за навчання. Водночас, держава застосовує механізми фінансової підтримки студентів, які мають належний рівень знань, але походять з малозабезпечених родин. В Малайзії приватні вищі навчальні заклади стягують відносно високу плату за навчання в порівнянні з державними, які значною мірою субсидуються урядом. Проте, як уже згадувалося вище, студенти, що навчаються за акредитованою освітньою програмою, навіть у приватному закладі, мають право подавати аплікацію на отримання спеціального фінансового кредиту на навчання від Національної корпорації з фінансування вищої освіти.

Студентські кредити від NHEFC організовані у формі іпотечних позик, коли виплати по таким здійснюються протягом певного періоду часу. Однак, як показує автор, високий рівень невиконання кредитних зобов’язань по студентських кредитах від NHEFC спонукав національний уряд розглянути питання щодо заміни такої схеми кредитування на іншу модель, за якої погашення кредиту відбувається у формі певного відсотка від річного доходу позичальника в майбутньому.

 

Забезпечення якості вищої освіти

Із дослідження випливає, що з середини 1990-х років, після періоду неконтрольованої експансії, уряд Малайзії здійснив системні заходи з регулювання і зміцнення насамперед приватної вищої школи. Закон про приватну вищу освіту від 1996 року передбачав, що для свого офіційного заснування приватний ВНЗ повинен отримати ліцензію від Міністерства освіти, зареєструватися в Державному департаменті освіти (State Education Department), а пропоновані навчальні курси мали бути схвалені Національною акредитаційною радою (National Accreditation Board, LAN). У 2002 році Міністерством освіти було створено спеціальний Відділ із забезпечення якості (Quality Assurance Division, QAD), серед ключових функцій якого були контроль та оцінка якості програм вищої освіти в державних університетах.

Згодом, у 2007 році, було засновано Малайзійську кваліфікаційну агенцію (Malaysian Qualifications Agency, MQA) – шляхом злиття LAN та QAD – і на сьогодні ця інституція є відповідальною за забезпечення якості вищої освіти як у державному, так і приватному секторах. MQA акредитує програми вищої освіти, проводить організаційний аудит та здійснює рейтингування вищих навчальних закладів в Малайзії. Крім того, у державі була започаткована власна загальнонаціональна кваліфікаційна рамка (Malaysian Qualifications Framework, MQF), яка об’єднує всі національні кваліфікації, що присуджуються сертифікованими провайдерами вищої освіти, а також Малайзійський реєстр кваліфікацій (Malaysian Qualifications Register, MQR), що забезпечує всесторонню інформацію про акредитовані програми і кваліфікації в системі вищої освіти країни.

 

Інноваційні практики у вищій школі

Автор відзначає, що по мірі експансії вищої освіти в Малайзії національний уряд скеровує її розвиток у напрямі реструктуризації ринку освітніх послуг, аби останній більшою мірою відповідав національним пріоритетам в соціально-економічній сфері. Це означає, що як державні, так і приватні вищі навчальні заклади, мають ефективно реагувати та адаптуватися до постійно змінюваного середовища вищої освіти. У результаті, в малайзійських університетах отримали розвиток різного роду інноваційні практики, які посилюють конкурентний потенціал національної вищої школи. З-поміж таких особливо варто виділити:

♦ у сфері транснаціоналізації вищої освіти – розвиток університетських програм подвійних/спільних дипломів; програм, які просуваються зарубіжними університетами за моделлю франчайзингу; університетських програм-дублерів, коли із завершенням національного вишу студентам зараховується програма закордонного партнера; інтенсивна розбудова програм електронної та дистанційної освіти;

♦ у сфері університетського врядування і менеджменту – запровадження державними університетами концепту “Нового публічного менеджменту” (New Public Management) з метою підвищення їхньої прозорості, ефективності і продуктивності; із приватного сектору було запозичено новітні управлінські техніки та інструменти, такі як формування місії ВНЗ, стратегічне планування, “Тотальне управління якістю” (Total Quality Management), ISO-стандартизація, сертифікація, бенчмаркінг тощо;

♦ поглиблення державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти через створення нових державних університетів спільно з приватним бізнесом, франчайзинг освітніх програм державних ВНЗ із залученням приватних, заснування у партнерстві з бізнесом індустріальних парків, бізнес-інкубаторів, аутсорсинг освітніх послуг тощо.

 

Висновок

Автор оригінального дослідження насамкінець підсумовує, що масовизація вищої освіти в Малайзії зустрічає на своєму шляху багато викликів: розширення доступу населення до університетської освіти, забезпечення рівності у цій сфері, розширення джерел фінансування університетів, поліпшення якості та посилення актуальності університетських програм, підвищення ефективності і продуктивності вищих навчальних закладів. Звертає увагу на те, що багато стратегічних заходів, які реалізовані в системі вищої освіти Малайзії та імплементовані національними університетами, обумовлені загальною логікою і впливом глобалізації вищої школи, зокрема поширенням неоліберальної ідеології у сучасному світі, комерціалізацією освіти, впровадженням принципів Нового публічного менеджменту тощо. Водночас, глобальні виклики тісно переплітаються із суто національними соціально-політичними та економічними чинниками, у результаті чого в малайзійських університетах розвиваються різноманітні інноваційні практики у формі транснаціоналізації освітніх програм, корпоратизації державних університетів, інтенсифікації державно-приватного партнерства.

******

Огляд з додатковими коментарями здійснив – Володимир Сацик

Оригінальне джерело – Molly N. N. Lee (2015). Higher Education in Malaysia: National Strategies and Innovative Practices / in “Mass Higher Education Development in East Asia”. Volume 2 of the series “Knowledge Studies in Higher Education”. – pp. 105-118.

Share