Освітні новини – Бліц-огляд / Трав 2015

Освітні новини – Бліц-огляд / Трав 2015

Про Україну як “білу пляму” у міжнародному звіті щодо результативності імплементації Болонського процесу (авторський огляд)

Європейські інституції Eurydice, Eurostat та Eurostudent напередодні Конференції міністрів освіти країн-учасниць Болонського процесу в Єревані (14-15 травня 2015 року) представили черговий документ Європейський простір вищої освіти у 2015 році: звіт про імплементацію Болонського процесу. У звіті аналізується сучасний стан реалізації Болонського процесу у 47 країнах-представниках Європейського простору вищої освіти, наведено комплексну кількісну і якісну інформацію по ключових аспектах реформи вищої освіти.

У Звіті вказується, що протягом останніх трьох років 47 країн, більше ніж 4 000 вищих навчальних закладів та численні зацікавлені стейколдери продовжували адаптувати національні системи вищої освіти до стандартів Європейського простору вищої освіти, забезпечуючи їх більшу сумісність, модернізуючи ступеневу структуру і зміцнюючи механізми забезпечення якості. Однак, результати проведеного моніторингу засвідчують той факт, що багато чого на цьому шляху ще належить здійснити.

Зазначається, що хоча країни рухаються в подібному напрямку на шляху імплементації Болонських реформ, вони здійснюють це із вкрай різною швидкістю. В результаті, фундаментальна основа Європейського простору вищої освіти ще не повністю стабільна. У багатьох країнах студенти та випускники все ще стикаються з перешкодами на шляху визнання їхнього навчання за кордоном у ході працевлаштування чи у разі продовження освіти. Випускники занадто часто виявляють, що не володіють достатніми навичками і компетенціями, необхідними для їх майбутньої кар’єри. Вища освіта часто-густо залишається недоступною для молодих людей із малозабезпечених родин. Студенто-орієнтоване навчання на основі ретельно спланованих його цілей залишається слаборозвиненим. Потенціал цифрових технологій для перетворення навчання та викладання не реалізується на достатньому рівні. З огляду на це, як відмічається, зусилля країн на шляху створення повноцінного Європейського простору вищої освіти мають бути суттєво посилені, аби зрештою процес реформування увінчався успіхом.

Представлений Звіт дозволяє зробити наразі вкрай невтішні висновки стосовно реформування української системи вищої освіти. Більшою мірою навіть не через катастрофічне нівелювання українською державою Болонської ініціативи на шляху її реалізації, а з огляду на те, що інформація про імплементацію Болонського процесу в Україні у представленому документі, особливо в частині якісних індикаторів, ВІДСУТНЯ. Відповідні дані офіційно не були підготовлені і подані, а Україна на ключових картах-діаграмах, де представлена інформація якісного ґатунку, показана “білою плямою” із позначкою “дані відсутні” (no data). Наприкінці Звіту вказується, що необхідні анкетні дані були підготовлені і подані в належний спосіб усіма країнами-підписантами Болонської декларації, окрім України.

Така ситуація явно дисонує із задекларованими політичними цілями на шляху реформування української вищої освіти. Зокрема, у проекті Стратегії реформування вищої освіти в Україні до 2020 року, розробленому Робочою групою під керівництвом Міністерства освіти і науки України, чітко зафіксовано, що “Метою реформування є створення привабливої та конкурентоспроможної національної системи вищої освіти України, інтегрованої у Європейський простір вищої освіти та Європейський дослідницький простір” (с. 8). Порівняння декларацій та істинного стану речей у цій сфері примушує замислитися чи все так справно у сучасній державній системі управління вітчизняною вищою школою …

Наявна інформація про Україну обмежується переважно загальнодоступною статистичною інформацію про охоплення/поширення вищої освіти та рівень її фінансування відносно ВВП. Разом з тим, наведені у Звіті статистичні дані та їх порівняння у міжкраїновому розрізі засвідчують деякі невідомі раніше для громадськості тенденції і перспективи, а також дають можливість спростувати окремі поширювані представниками українського політикуму й експертного середовища популярні “міфи” із життя вітчизняної вищої школи.

Так, Україна, як засвідчують наведені у Звіті показники, є безумовним лідером в Європі в системі країн-учасниць Болонського процесу за відсотком студентів заочної форми навчання (для третинної освіти загалом) – їхня частка серед усіх студентів віком 20-24 роки складає безпрецедентний показник 44,5%. Це при тому, що середній показник частки студентів-заочників в Європі коливається навколо показника близького до 20% (від 1,7% в Данії до 37,2% в Польщі). Цілком зрозуміло, що на фоні низького рівня освітніх стандартів в українському університетському середовищі загалом, показники ефективності навчання студентів заочної форми не можуть викликати надмірного захоплення.

У Звіті також наводиться коротка інформація щодо числа вищих навчальних закладах у європейських країнах. Зокрема зазначається, що у більшості країн-учасниць Болонського процесу (зокрема в 26 країнах) налічується від 11 до 100 вищих навчальних закладів. Сербія, Чорногорія та Великобританія мають найменше число вищих навчальних закладів (від 11 до 20). Ірландія, Швеція та Фінляндія мають по 44 ВНЗ. Чехія, Норвегія, Іспанія вміщують на своїй території по 70-90 вишів. У семи країнах число ВНЗ коливається між 101-200, в тому числі у Португалії – 124, Туреччині – 184. Чотири країни мають більше, ніж 200 ВНЗ, у тому числі Франція – 300, Німеччина і Польща – більше 400. Найбільше число ВНЗ в Росії – понад 900.

Нагадаємо, що в Україні налічується за останніми офіційними даними 325 ВНЗ 3-4 рівня акредитації і відповідна чисельність студентів рівна близько 1,7 млн осіб (Донбас і Крим включено). Такі показники чисельності студентів (рівня 5А за МСКО 1997) відносно близькі до числа студентів та вищих навчальних закладів у Франції (1,7 млн студентів – 300 ВНЗ), Польщі (майже 2 млн студентів – більше 400 ВНЗ), Німеччині (2,2 млн студентів – більше 400 ВНЗ). Росія характеризується найбільшим числом вищих навчальних закладів – понад 900 інституцій.

І з цього слідує цілком логічний висновок, що популярні в політичному та експертному середовищі спекуляції на тему вкрай надмірної кількості ВНЗ в Україні варто припиняти, а чесно визнати, що не ВНЗ як таких аж надто багато в нашій країні, а багато неякісних ВНЗ чи має місце надмірний попит (в силу тих чи інших чинників) на вищу освіту і саме в цьому руслі намагатися вирішувати проблему відсутності якісної й конкурентоспроможної вищої освіти. Очевидно, настає час, коли варто припиняти будь-які імітації на шляху постреволюційних якісних змін і професійно взятися за реформу вищої освіти в Україні, як і за реформування соціально-економічної системи країни загалом. Інакше, суцільною “білою плямою” може стати сама Україна, а не лише інформація про неї на картах-діаграмах у черговому звіті про імплементацію Болонського процесу.

 

Підготував: Володимир Сацик

За матеріалами: The European Higher Education Area in 2015: Bologna Process Implementation Report (PDF)

Share