Реформа вищої освіти в питаннях підведення семестрових підсумків (сесійний період)

Реформа вищої освіти в питаннях підведення семестрових підсумків (сесійний період)

‹ Анна ОЛІЙНИК ›

Проблемність української сесії у ВНЗ – це питання набагато ширше, аніж просто корупційність чи схиляння до хабарництва. Це розповсюджені приклади феодально-патріархальних стереотипів поведінки та встановлення правил, які апріорі неможливо виконати. Автор у статті аналізує сучасний стан підведення семестрових підсумків у ході сесійного періоду в університеті та апелює до необхідності реформування цієї сфери відносин, посилаючись на міжнародний досвід.

Хибно вважати, що реформи потрібно проводити тільки після того, як зникне корупція, зміниться адміністративний апарат, прийдуть нові люди  в ті чи інші суспільні сфери тощо. Але такою самою неправильною буде думка, що реформа зможе відбутись успішно, якщо не чинити жодних заходів із подолання корупції паралельно з тими, що вже реалізуються, як щодо зміни адмінапарату, так і таких, які направлені на створення попиту на нову генерацію. Для студента усі ці проблеми переходять із теоретичної площини у практичну під час сесійного періоду в університеті – сфери, яка залишається стійкою до будь-яких реформ ще, здається, з радянських часів.

Спочатку вітчизняні ВНЗ винайшли унікальну форму поєднання Болонської кредитно-модульної системи із радянським способом складання іспитів. У вересні 2014 року відповідними наказом МОН скасувало кредитно-модульну систему і тепер дещо страшно уявити, до яких форм самоорганізації вдадуться виші, отримавши автономію врядування.

Механіка підведення семестрових підсумків в українському ВНЗ

Як відомо з практики університетського навчання, оцінка студента за навчальний курс складається з двох частин: робота на семінарах/практичних заняттях, індивідуальні завдання/реферати – максимум за це все (зазвичай) становить 50 балів. Решта оцінки, як правило 50 балів, виноситься на іспит. Тобто протягом семестру неможливо набрати навіть мінімум для зарахування курсу (мінімум – це 60 балів, максимум – 100 балів).

Іспит складається з величезної кількості питань – від 100 до 150-ти в середньому. Всього іспитів – 4-5, які відбуваються з інтервалом у 2-3 дні. Більша частина цих питань  – це так звані матеріали на самостійне опрацювання. Здавалося б, немає проблем, але вперше студенти бачать ці питання на останньому семінарі перед самим початком сесії. Перед ними постає важливе завдання: підготуватись за максимум дві доби до величезного обсягу матеріалу, з більшою частиною якого вони раніше не мали справу.

Звісно, небагато людей може справитись із такими умовами. А ті, які справляються, роблять це поверхнево, бо про яке глибоке дослідження матеріалу може йти мова, якщо потрібно пройти все поспіхом, щоб встигнути бодай щось. Більшість здобувачів вищої освіти списують під час складання іспитів, виправдовуючи це завеликим обсягом інформації.

Викладачі чудово усвідомлюють, що студенти під час іспиту списують. Деякі демонстративно на півіспиту виходять з аудиторії, інші читають завбачливо придбані студентами газети та журнали, треті досліджують свої ґаджети. Студентська група, принаймні у відносно великому виші, в середньому складається з 20-25 осіб. Розмір екзаменаційної роботи – 3-4 сторінки формату А4. Перевірка ж робіт викладачем триває близько сорока хвилин. Чи можливо за такий час зробити ґрунтовну перевірку робіт 25 студентів?

Відтак, подальше оцінювання відбувається за абсолютно незрозумілими критеріями: особисте ставлення викладача, репутація студента тощо. Ходять легенди про “квоту оцінок” – певну кількість п’ятірок, четвірок і трійок, які мають бути розподілені між студентами. Шкода того студента, чия заліковка лежить останньою, а викладач уже вичерпав всю “квоту” хороших оцінок.

Український студент має право подати на апеляцію, якщо вважає свою оцінку несправедливою. Але термін подання апеляції такого роду згідно з українським законодавством становить лише один день. Після цього студент не може скористатись правом на оскарження несправедливих, на його думку, результатів.

Міжнародний досвід

Сесія у закордонних вишах залежить від національної специфіки системи вищої освіти, проте скрізь передбачені нормальні умови підготовки до іспитів, антикорупційні механізми їх складання та виключено можливість оцінювання студентів на підставі особистих упереджень.  Списування під час іспиту неприпустиме – за це можна бути виключеним з університету. В деяких випадках без права поновлення. Розглянемо декілька цікавих кейсів.

Мюнхенський технічний університет (Німеччина)

Після закінчення семестру на підготовку до іспитів дається місяць часу. Кількість іспитів залежить від обраної студентом кількості курсів на початку семестру. Всі питання до іспиту мають відповідати презентаціям та матеріалам з цього предмету, які викладач щороку викладає у внутрішню навчальну мережу Moodle. Роботи перевіряються довго і ретельно. Іноді перевірка триває близько місяця. Результати кожного іспиту можна переглянути, прочитати коментарі та подати на апеляцію.

Університет Ruhr Universitaet Bochum (Німеччина)

В університеті практикуються як усні, так і письмові іспити. Усні – це завчасна підготовка студентом 2-3 питань з курсу, які він розповідає на іспиті та відповідає на питання викладача. Письмові іспити складаються лише з тих питань, які розглядались протягом семестру.

Університет Сорбонна (Франція)

Викладач ніколи не приймає іспит наодинці. Завчасно не оголошуються ані питання, ані теми, але студенти інформуються про структуру та кількість балів за кожне виконане завдання. Теми на іспиті співпадають із пройденими під час семестру. Студенти пишуть свої роботи анонімно на спеціальних зашифрованих аркушах. Їх перевіряє кілька викладачів, вони також дають свої коментарі щодо відповідей студентів. Кожен студент може ознайомитись із ними та з’ясувати, чому оцінка не така, яку він очікував.

Утрехстський університет (Нідерланди)

Іспит складається з кількох коротких есе на попередньо визначені викладачем для підготовки теми. Відсутня система випадкового вибору білетів і тестування, де відповідь студента багато в чому може залежати від фактору випадковості. Протягом семестру вивчається лише чотири курси, тож часу для підготовки цілком вдосталь.

Ворікський університет (Велика Британія)

Оцінювання курсу відбувається на підставі оцінок за попередньо визначені частини роботи під час семестру – есе, груповий творчий проект, практика. Усі роботи студентів завантажуються на сайт та перевіряються викладачем, який коментує помилки студентів та зобов’язаний подати обґрунтування виставленої оцінки. Наукові роботи перечитує незалежний професор.

Міський університет Лондона (Велика Британія)

Усі студенти отримують один варіант екзаменаційного завдання. Можливість, що тобі трапиться щасливий або нещасливий білет виключена. Кожен студент має завчасно визначене своє місце в аудиторії – списки з прізвищами та номерами робочих столів розвішуються при вході в аудиторію. Завдання складається із 5-ти питань, серед яких обов’язково відповідати лише на ті три, які ти знаєш найкраще. Підписується робота на спеціальних обкладинках, де частина з ім’ям та прізвищем загинається до часу завершення перевірки.  Якщо екзаменатор спробує її відігнути раніше – робота знищується. Сам викладач курсу на іспиті відсутній. В аудиторії знаходяться кілька інших співробітників університету, які, зазвичай, некомпетентні у предметі, іспит з якого складають студенти.

Варіанти вирішення проблеми в українській вищій освіті

  • створити внутрішню навчальну мережу в кожному ВНЗ, куди викладачі будуть на початку кожного курсу завантажувати навчальні матеріали, літературу та завдання для ефективної підготовки студентів;
  • усунути суб’єктивні фактори оцінювання екзаменаційних робіт, передбачивши можливість шифрування бланків відповідей, перевірки робіт кількома викладачами (якщо такий ресурс доступний);
  • зобов’язати викладачів подавати аргументоване пояснення щодо тієї чи іншої оцінки та коментувати проблемні моменти екзаменаційної роботи студента;
  • заборонити виносити на іспит ті питання, які не були пройдені під час семестру і на підготовку яких не відводилось окремого часу в навчальному плані студента;
  • передбачити можливість подання апеляції у розумний термін;
  • встановити екзаменаційний мінімум питань і тем, визначених до розгляду на іспиті;
  • скасувати систему “витягування білетів” – замість цього розробити однакові для всіх студентів комплексні екзаменаційні бланки для перевірки засвоєного матеріалу;
  • публікувати студентські екзаменаційні роботи в онлайн-доступі навчальної мережі для можливості ознайомлення та коментування іншими викладачами;
  • передбачити санкції за списування на іспиті – від незарахування курсу до відрахування з університету.

Що має бути зроблено для вирішення проблеми?

  • внесено відповідні зміни до Закону України “Про вищу освіту”;
  • створено рекомендаційні листи та роз’яснення МОН щодо організації навчального процесу у вишах на період семестрових підсумкових атестацій;
  • проведено інформаційні кампанії в медіа з метою привертання уваги до проблеми;
  • організовано роз’яснювальні тренінги для представників ВНЗ щодо створення навчальних мереж;
  • розроблено макети та шаблони стандартних бланків із шифрами для екзаменаційних робіт;
  • підпорядковано внутрішню документацію вишу із цього питання у відповідність державним нормативним актам.

Важливо зазначати, що такі дії не суперечать новому ЗУ “Про вищу освіту” та не обмежують автономію ВНЗ, але встановлюють єдині принципи транспарентності діяльності вишів. Ці механізми фактично унеможливлюють корупцію під час іспитів, оскільки безпосередній контакт викладача зі студентом обмежений, а оцінка кожного студента підлягає верифікації незалежними викладачами. Також тут увага акцентується на якості отриманих знань, відштовхуючись від об’єктивних умов організації навчального процесу, а не кількості питань, винесених на іспит залежно від тієї ж суб’єктивної волі викладача.

Представлена робота за результатами конкурсу наукових робіт у сфері вищої освіти для студентів і молодих вчених від сайту “Освітні тренди” здобула почесне третє місце. Автор також отримав право представляти дослідження на конференції “Креативна деструкція”: інноваційні практики в академічних дослідженнях та викладанні”, яка відбудеться 26-28 травня 2016 року у місті Чернівці, у стінах провідного українського ВНЗ “Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича”.

Верстку і загальну редакцію статті здійснив Володимир САЦИК

ОлійникАнна ОЛІЙНИК

Студентка 2-го курсу магістратури
Філософський факультет, Відділення політології
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
anna.oliinik.ua@gmail.com

Share